|
Як-то Зяблик
Сів на осику.
"Брр, як холодно!
Раптом я застудюсь!
А застуда для мене -
Гірше смерті:
Адже в середу виступати
На концерті!"
Пролітала повз
Синиця:
- Нарешті-то він
Вгамується!
Співати він більше, звичайно,
Не зможе,
Стрептоцид - цит-цит! -
Не допоможе!
Підхопила новину
Сорока:
- Зяблик хворий!
Хворий жорстоко!
Ніколи
На гілках осики
Не зустрічалося подібної
Ангіни!
- Ох! - сказала Чижику
Галка. -
До чого мені Зяблика
Шкода!
Полечу, запитаю у Зозулі,
Немає де
Кисневої подушки!
А Зозуля
Сльозу втирає:
- Зяблик-то - ку-ку! -
Помирає!
Кажуть,
Вже Ворон з Вороною
Склали марш
Похоронний!..
Заридала Глуха
Тетеря:
- Для мистецтва така
Втрата!
Це ж був видатний
Тенор!
Співав, бувало,
Не гірше, ніж Кенар!..
Тільки Дятел
Дарма слів не витрачав.
Сколотив для одного
Труну Дятел...
Ну, а Зяблик?
Співав так бавився!
І, звичайно,
Дуже здивувався,
Почувши,
Як кричала Синиця,
Що оголошений концерт
Не відбудеться,
Так як Зяблик,
За словами Чечітки,
Несподівано
Помер
Від сухот! |
