|
Ось ворона на похилу даху
Так з зими і залишилася кошлатою...
А вже в повітрі - весняні дзвони,
Навіть дух зайнявся у ворони...
Раптом застрибала в бік дурним скоком,
Вниз на землю дивиться вона боком:
Що біліє під ніжною травичкою?
Ось жовтіють під лавкою сіркою
Торішні мокрі стружки...
Це все у ворони - іграшки.
І вже так-то ворона задоволена,
Що весна, і дихати їй приємно!..
|
