|
Над містом,
Над парками
Ворони
Як закаркали!
А я кричу:
- Не каркайте!
Хочемо ми з татом
В парк йти!
Як чорні плями,
Ворони
Сіли на гілці
Зеленій!
Я знаю їх чорні думки:
Їм потрібно, щоб хмари нависли,
Щоб дощик
Застрибав по калюжах!
А мені він не потрібен,
Не потрібен!
Але знову вони закаркали,
Прикинулись знахарками:
Мовляв, буде дощ
Над парками,
Над парками,
Над парками!..
Кричать вони на дереві...
Ми з татом не повірили,
Не взяли навіть
Парасольки:
Світло
На горизонті!
І сонечко над парками
Сяє й палає.
- Ні, ми не віримо каркання, -
Мій тато каже.
Нехай каркають
Простуженно
Ворони,
Трохи не дюжина.
Ми йдемо в парк,
До вечері! |
