|
Стояли сосни на горі,
Гули, як джмелі,
Смола стікала по корі
Від гілок до землі.
І дятел в цих соснах жив...
Прокинувшись уранці,
Вперто дзьобом він довбав
Кору.
Возився, як майстровий,
Напористо і зло,
Поки не влізе з головою
В глибоке дупло.
І не змовкав і тріск і дзвін
В лісі з усіх кінців,
А до ночі повертався він
З гостинцем для пташенят.
Здивована, вражена,
Від щастя стрибала дружина
І в подяку татку
Тягли діти тапочки.
І спалахував вогник
В тому домі, як зірка.
І доносився говорок
З тихого гнізда.
І засипали міцним сном
Два маленьких пташенят
Під теплим маминим крилом
І під крилом батька. |
