|
Я за столом сидів і їв,
Коли у вікно влетів Орел
І сів навпроти, біля столу,
Розкинувши два великих крила.
Сиджу. Дивлюсь. Не ворушуся
І слово вимовити боюся:
Адже прилетів до мене за стіл
Не чижик-пижик, а Орел!
Дивиться. Свій гострий дзьоб розкрив.
І тут мій гість заговорив:
- Я серед скель, майже пташеням,
Був спійманий досвідченим ловцем.
Він в зоопарк мене відвіз.
Я в клітці жив. В неволі ріс,
Про небі тільки міг мріяти,
І я розучився літати...
Втікач замовк. І я як міг
Його пригрів, йому допоміг -
І нагодував і напоїв,
І в зоопарк не подзвонив. |
