Починається казка
Осіння тихо.
Вона ходить по лісі,
Як ніби лосиця,
Не видать,
Не чуть,
Як йде за гілками.
Але за нею ми з тобою
Поквапимось самі.
Бачиш, спалахнули
Грона вересневої горобини.
Бачиш, гриб почервонів
Під дзвінкої осикою.
Висне легким димком
На сосні павутина.
В ній заплуталося літо
Листочком осики. |
