Розкинувши карти зоряного розсипом,
Припавши до холодного плечу,
Циганка-Ніч шепнула Осені:
- Позолотишь?
- Позолочу...
І передбачили зірки далекі,
Що стане раптом з її Долею.
І був у нагороду за ворожіння
Їй лист подаровано золотий!
Вже і ніч пішла з туманами,
І новий день зійшов в зеніт,
А Осінь, сумна і дивна,
Усе золотить, і золотить..
|
