Осінь тихо плаче за віконцем,
Пхикає дощиком, від холоду тремтить.
Листя ластяться до ніг, як кішка,
І бідолаха дуб від вогкості скрипить.
А в каміні жевріють поліна.
Нехай позлится стылый вітер по дворі,
Роздягаючи мокрі дерева.
Мені затишно вдома в кріслі, в жовтні.
|
