Втомлено все кругом: втомився і колір небес,
І вітер, і річка, і місяць, що народився,
І ніч, і в зелені потусклой сплячий ліс,
І той жовтий листок, що нарешті впав.
Белькоче лише фонтан серед дальньої темряви,
Про життя кажучи незримою, але знайомої...
Про ніч осіння, як ти всемогутня
Відмовою від боротьби і смертною знемогою! |
