|
Осінь в калюжу настала -
Оберемок листя впустила.
Їй шепнула тихо калюжа:
- Ти, подруга, незграбна!
Осінь шубовснула у купини
І розсипала грибочки,
А потім як дуне раптом -
Птахи кинулися на південь.
Пролилася дощем на ліс -
Бідний ведмідь поліз спати.
Льодом затягнена вода.
Всі поховалися - біда:
Хто в дупло, хто під кору,
Хто в глибоку нору.
Навіть іній посивів -
Накоїла осінь справ! |
