|
Листя-манатки, клапті-заплатки
Розкидала осінь, прибирати не хоче.
Розвела нас бруд дощем,
Ніби зовсім ні при чому.
Пробігла сонцем в калюжах,
Ніби стало трохи сухіше,
Але надрызгала знову.
Спробувала вичавлювати
Над полями свої хмари -
Видно, думала - так краще.
Хмари третій день течуть
І ніяк не впадуть.
Що ж ти, осінь, за нечупара?
В дірках спідниця й сорочка,
На ногах суцільний бруд...
Де ти, осінь, так впасти
Примудрилася, до нас йдучи?
Пристає до неї дітвора.
Посміхнулася осінь тихо
І діткам каже:
"Всю цю плутанину
Я влаштувала, щоб бути
Вам чепурунами, хлопці, -
Руки тільки з милом мити,
Не ходити в брудних черевиках
І вчитися не смітити.
Щоб ви бачили, як погано
Бути неохайною такий,
І справлялися з брудом спритно -
прибирали за собою". |
