1
З книжкою під пахвою
Вийду на ґанок.
Летять до хмар
Підніму особа.
Сяду,
На коліна
Книгу покладу.
В ясний день осінній
Тихо подивлюся.
2
По розкритій книзі,
У шапці до брів,
Ворушачи бровами,
Ходить мураха.
Він ступає твердо
Ніжкою блакитний,
Сам собою не більше
Буковки будь.
Ніби в осинничке,
У сивої ріки,
Постояв тихенько
На кінці рядка,
І пішов по рядку,
На снігу ковзаючи,
Ніби до водокачки,
До старої літері "Я".
Рядки, немов просіки,
Витягнулися в ряд.
Ніби ліс осінній,
Буковки відчувається.
Ніби пронісся
Вночі снеговей,
І сліди читає
Вранці мураха.
Ось за поворотом
У круглій букві "О"
Побачив вкрите
Снігом озерце.
Літера "П" попалася
На шляху йому,
Немов двері без будинку
Іль діра в будинку.
Двері або ворота
У спорожнілий сад...
Комами листя
За вітром летять.
І жуком жахливим,
Померлим вже,
Зустрілася тут же
В калюжі буква "Ж".
Дещо як діставшись
До старої літері "Я",
Мураха
Подумав,
Вийшов на поля.
І, глибоко вдихнувши
Весь простір земної,
Постукав об ніжку
Ніжкою блакитний.
3
Синє крилечко,
Блакитний паркан;
За парканом - поле,
А за полем - бор.
У полі
Через річку
Тендітні мости;
Набрані курсивом
Голі кущі.
Ось пішов кудись
У шапці до брів,
Ворушачи бровами,
Мудрий мураха.
І наскрізні точки,
Витягнувшись в ряд,
Немов одинаки,
По полю поспішають...
4
Потемніло небо.
Сутінки і тиша...
Одеревенелый
На ґанку сидиш.
І до холодних зірок
Не підняти особи,
Ніби став сходинкою
Самого ганку.
І куди не глянеш,
Ні обронишь погляд -
Жовті курчата
З вікон дивляться.
Відсвітом з вікон
Золотеет зруб.
Чумацький Шлях на небі -
Немов дим із труб.
І з ганку йдеш,
Наче мураха,
Натягнувши рукою
Шапку до брів. |
