Жовтень!.. Дерева чекають снігу,
Розливи річок принишкли під замком...
Собі стіжок я вибрав для ночівлі
Там, де застала ніч мене в дорозі.
Як світляки на пасивному болоті,
Тремтіли зірки чорною височині;
Земля, змерзла в своєму нічному польоті,
Уві сні притиснулася лагідно до мене.
А я, накривши сухою соломою ноги
І підклавши під голову рушницю,
Зігрівся сам і незабаром потроху
Зігрів собою величезну - її...
Текла зоря в розриви свинцевих хмар,
На цілий день, на багато-багато років
Земля подарувала мені сонце знову,
З темної ночі
Винесла
в світанок!
|
