Володимир Каризна - білоруський поет.
Народився 25 травня 1938 року в селі Закружка Мінського району. Ще юнаком Володимир Каризна пробував писати вірші. У батьківському домі і в свята, і в будні лунали народні пісні і музика. Після закінчення школи він вступив на філологічний факультет Білоруського державного університету.
Закінчивши навчання в 1961 році, викладав білоруська та російська мови і літературу в Опсовской середній школі на Браславщіне, одночасно очолював літературне об'єднання при районній газеті «Браслаўская звязда». Потім працював на Білоруському радіо, в журналах «Полум'я», «Крыніца», видавництві «Юнацтва».
Перший вірш Володимира Каризны було опубліковано ще у 1956 році в газеті «Чирвоная зміна», коли він навчався в університеті, а вже в 1963 році вийшла його перша збірка лірики «Край мій синьоокий». Потім побачили світ книги поезії «Журавлиний світанок», «Шумлять верби...» та інші.
Визнання до Володимира Каризне прийшло саме як до поета-пісенника. На вірші поета створено також вокальні цикли «Пори року», «Я люблю тебе», кантата «Земля моя», ораторія «День Батьківщини», виконують ці твори кращі білоруські вокально-інструментальні колективи та хори.
У творчому доробку поета-пісняра десятки пісень зі словами і музикою автора: «Роки молоді», «Вишенька», «Ти скажи, моя береза», «Пісня про Браславі» і багато інших.
Володимир Каризна ще і чудовий дитячий поет. Першу свою книгу про дітей «На сяле ў бабулі» він видав у 1975 році, пізніше були й інші - «Малююць дзеці», «Світ і сонейка для ўсіх», «Хітры і мудрі», «Чароўнае вочка». Поет переклав чимало дитячих творів для «Бібліотеки дитячої літератури народів СРСР». За участь у створенні «Бібліотеки...» в 1996 році він був удостоєний звання лауреата Державної премії Білорусі.
Володимир Каризна відомий не тільки як лірик, автор задушевних і мелодійних творів. Він прекрасно освоїв також жанр дорожніх заміток і віршованої публіцистики.
Володимир Каризна став творцем нового Державного гімну Республіки Білорусь, переробивши текст Михася Климковича. За написання цього тексту в 2002 році поет був нагороджений орденом Франциска Скорини. |
|
