|
 Сергій Владиленович Данилов - поет, композитор, бард.
Багато його пісні написані у співавторстві з Олександром Гейнцем (офіційний сайт Гейнца і Данилова).
Пряма мова*:
Народився 26 листопада 1961 р. р. В Ленінграді в Снігурівці (такий примітний пологовий будинок на вулиці Маяковського). Батько - військовослужбовець (згодом заст. начальника будівництва Північного флоту), мама - архітектор (пізніше - старший архітектор). Тато родом з Самари, мама - ленінградка, пережила дівчинкою блокаду; бабуся і дід родом з Тверської губернії, переїхали в Пітер після революції.
До 7 років жив у р. Сєвероморську Мурманської області за місцем служби батька. Повернувся в Ленінград тільки до 1 класу в 1969 році. Навчався в 201 (пізніше 193) школі Дзержинського району Ленінграда. У початковій школі був майже круглим відмінником, в середній майже хуліганом і трієчником, у старшій - гордістю комсомольської організації школи. Перший вірш написав у другому класі у травні з нагоди першого усвідомлення величі перемоги у Великій Вітчизняній війні. Нічого не пам'ятаю, крім двох останніх рядків "В травні сорок п'ятого до нас прийшла весна, в травні сорок п'ятого скінчилася війна". Вірш прочитав місцевий хуліган, мій однокашник Сергій Лупишин (в майбутньому - ударник ВІА "Бабаки") і на наступний день приніс своє творіння про кота, що жив у нього в квартирі. Разом з віршами про кота прийшло осяяння, що писати можна про все, а не тільки на патетичні теми.
Займався фігурним катанням, бальними танцями, судомоделюванням, фотографуванням і колекціонування зображень іноземних автомобілів, що послужило приводом для зустрічі з міліцією біля готелю "Асторія" і нелегкій розмові про долю фарцовщика (6-й клас (!)). З 1-го класу був командиром жовтенятської зірочки, командиром октябрятского загону, в 3-му класі прийнятий в піонери на "Аврорі", голова ради загону, з 6-го класу директор шкільного музею ім.ю.о.гагаріна, в 7-му класі став начальником районного піонерського штабу. Найкращі роки. Вершина і кінець політичної кар'єри.
З 2-го по 7-й клас написано дві "поеми" - про блокаду Ленінграда і Сергія Павловича Корольова.
Гітару в перший раз взяв у руки в 1976 році, почувши в таборі активу "Дзеркальний" пісню "Коні вміють плавати". Господи, скільки ми "перетопили коней", перш ніж навчилися видавати щось виразне. Гітару купила мама, зі звукознімачем, за 21 рубль. Попереду маячила слава рок-музиканта. Створити групу вдалося наприкінці 1977 року, "вписавшись" молодшим складом у ВІА Будинку піонерів Дзержинського району. За рік старший склад виріс і розійшовся інститутів і ПТУ, а ми, назвавши свою групу "Бабаки" (хтось сказав, що по-польськи це "маленькі діти", до цих пір не знаю - чи так це), почала тріумфальний хід по актовим залами прилеглих шкіл з танцювальною програмою, яка поступово стала обростати творіннями власного виробництва.
У серпні 1979 року на консультації з математики при вступі в Ленінградський педагогічний інститут ім. А. В. Герцена сів поруч з Олександром Геннадійовичем Гейнцем, що й визначило подальший хід подій до закінчення інституту в 1984 році.
З 1984 по 1986 рік-служба в лавах Радянської Армії.
У 1987-89 рр. учасник команди КВН ЛДПІ ім. А. В. Герцена.
З 1986 року робота в школі. З 1990 року по теперішній час заступник директора школи, зараз гімназії №56 м.санкт-Петербурга. За родом професійної педагогічної діяльності неодноразово був сценаристом і режисером дитячих свят на найбільших майданчиках Санкт-Петербурга (Палац Спорту "Ювілейний", БКЗ "Жовтневий"). Основні віхи шляху в авторській пісні розкриті в автобіографії Олександра Геннадійовича, крім цього можу тільки додати, що в 2001 році за участю гітариста Павла Пашкевича випустив диск "Точка повернення" і брав посильну участь у створенні двох альбомів санкт-петербурзького автора, нашого друга і вчителя Юрія Бєлова "Ясновидець" і "Вихідний" (2001 і 2003 рр..)
До оцінками експертів ставлюся байдуже, оскільки свою діяльність в авторській пісні професійній не вважаю: хочу - пишу, хочу - не пишу. Привіт побратимам по перу від шоу-бізнесу! "Доброго полювання всім нам!" |
|
