| 1 грудня 1901 р. в Елабужском повіті в п. Сюгинский, заснованому елабужскіе купця Федором Чорновим, народилася Тетяна Сергіївна Сікорська - поетеса і одна з найвідоміших радянських перекладачів.
У популярному свого часу фільмі «В людях» про Максима Горького (1938 р.) режисера Марка Донського (1901-1981) звучить пісня «Місто на Камі» на вірші Сікорській (є версія, що Сікорська виступила співавтором Горького). Судячи з усього, саме слова цієї пісні мала навіяти евакуація в роки Великої Вітчизняної війни: тікаючи з Москви, вона разом з Мариною Цвєтаєвої на одному теплоході евакуюється в Єлабугу.
За плечима у Сікорській вже був літературний факультет Московського університету: його вона закінчила в 1930 р., а друкуватися почала з 1919 р. Пісні на слова Сікорській звучали в анімаційно-ігровий сатиричної комедії «Новий Гулівер» (1935), знятою майстром казкового жанру Олександром Птушко (1900-1973). У 1937 р. в контексті воєнних подій в Іспанії була популярна її пісня «Ворог не пройде», що стала гімном Народного фронту Іспанії, Популярних пісень на вірші Сікорській у довоєнному Радянському Союзі було багато, але практично всі вони в силу своєї ідеологічної складової були забуті (чи за вказівкою зверху заборонені до виконання) після смерті Сталіна. Як би те ні було, творчість Сікорській за нашими мірками можна назвати «попсою», не вкладаючи, втім, цей термін негативного значення.
Примітно, що видана у 1954 р. книга «Пісні простих людей» (тираж 20 тис. екз.) - збірник віршів у перекладах Сікорській і Болотіна - вилучалась з бібліотек і магазинів за часте згадування імені Сталіна. Творчості Сікорській в цій книзі дуже високу оцінку дав автор гімнів нашої країни Сергій Міхалков (1913-1959).
У 1980 р. набирала тоді обороти Алла Пугачова включила в свій третій студійний альбом «Піднімися над суєтою» композицію американського співака і музиканта Вуді Гатрі (1912-1967) «Що не зможе зробити атом» у перекладі Т. Сікорській. У 2002 р. о 16-й альбом А. Пугачової («Річковий трамвайчик») увійде пісня «Голубка» в перекладі Сікорській. Про «Голубке» варто сказати особливо: музику до цієї кубинської народної пісні написав іспанський композитор Себастьян Ирадье (1809-1865), а російський текст пісні вже у 1950-ті роки написали Самуїл Болотін і Тетяна Сікорська. «Голубку» на вірші цього творчого сімейного дуету у 1952 р. вперше виконала Клавдія Шульженко (1906-1984). Втім, ці пісні - результат перекладацької діяльності Сікорській: з процесом віршування Тетяна Сергіївна в повоєнні роки «зав'язала».
Повідомивши ряд деталей способу життя Марини Цвєтаєвої в Єлабузі, Сікорська у своєму листі дочки Марини Іванівни Цвєтаєвої - Аріадна Ефрон - повідомляє, що вважає себе винною у смерті поета: «Я прагнула тоді виїхати назад в Москву, до мого чоловіка. Коли мій син вже був влаштований в кімнаті і Марина Іванівна зняла кімнатку в якомусь похмурому, покосившемся будиночку в 5 хвилинах ходьби від нас, я вирішила поїхати. Я вмовляла її почекати, потерпіти - ми повернемося разом з чоловіком, ми допоможемо їй пережити цю важку зиму. Але вона не вірила, не хотіла чекати, не хотіла жити. Не можна було кидати людину в такому стані. Взяти її в Москву я не могла - їй здавалося жахливим їхати туди, «під бомби».
На початку вересня 1941 р. Сікорська отримала в Москві листівку з Єлабуга від письменниці Ніни Саконской (1896-1951) з звісткою про смерть Цвєтаєвої. Пасинок музи Маяковського Лілі Брік радянський кінорежисер і письменник Василь Катанян (1924-1999) у своїх щоденникових записах, які в 2001 р. книгою «Клаптева ковдра», у записах від 17 листопада 1989 р. зазначає свої спогади, спровоковані читанням книги Бєлкіної «Схрещення доль». «Житіє <Цвєтаєвої> у Москві після втечі з Парижу це моя епоха в чому, - підкреслює Катанян і далі повідомляє про поетесу і перекладачці Сікорській. «У 1938 році я пішов з Н. Ст. Дорошевич в цирк, і з нами була її приятелька Т. Сікорська. Ми сиділи в першому ряду. Вийшли дресировані леви, старий лев ліниво плентався уздовж решітки, але, побачивши Сікорську, зупинився, задер ногу і пустив струмінь прямо на неї... Ми всі довго не могли заспокоїтися від сміху і страху. І з того часу почали її кликати Засикорская. Ось таке неблагородне з мого боку спогад про жінці, яка прийшла на допомогу М. І.».
Дуже часто Т. Сікорська писала разом з чоловіком - поетом, перекладачем, драматургом, сценаристом Самуїлом Борисовичем Болотиным (1901-1970). Вони переводили пісні багатьох народів, причому дуже часто адаптували їх до потреб виконавців і вимогам цензури настільки, що власне перекладами їх твори можуть вважатися лише умовно. Часто ці пісні ставали відомими на всю країну, бо потрапляли в репертуар Л. Утьосова, К. Шульженко ("Голубка", "Гітана" тощо); вокальний цикл "Іспанські пісні" створений Дмитром Шостаковичем з використанням текстів в перекладах Болотіна і Сікорській. Особлива доля спіткала американську пісню воєнних років, "Бомбардувальники" (1943), текст Гарольда Адамсона (1906-1980): для того, щоб обійти цензуру, перекладачам довелося вилучити з тексту згадування про молитву; проте вираз: "на чесному слові і на одному крилі" стало в СРСР крилатою фразою і жваво досі
Угорський композитор Імре Кальман (1882-1953) написав у розквіті своєї слави оперету «Фіалка Монмартра»: її прем'єра в 1931 р. в Парижі пройшов із шаленим успіхом. У Росії оперета була вперше поставлена в 1954 р. і завдяки лібрето - літературному тексту музично-драматичного твору, над яким працювала Сікорська, - стала неймовірно популярною. За мотивами цієї оперети в 1975?р. режисер Володимир Гориккер (1925 р.н.) зняв музичний фільм «Під дахами Монмартру», і своїм успіхом стрічка багато в чому зобов'язана Сікорській. Їй же зобов'язана неймовірною популярністю грузинська народна пісня «Суліко»
Сікорська тетяна померла в 1984 р. |
|
