Раїма Хакимович Фархаді (р. 1942) - поет, прозаїк, драматург, дитячий письменник, перекладач, заслужений працівник культури Узбекистану.
Народився в 1942 році в місті Самарканді в Багишамале. Його предки були полководцями, садівниками, дід і батько - відомими вченими-медиками. Лікарем став і Раїма.
Перші вірші почав писати ще до школи, до абетки, просто складаючи слова. Одного разу, зовсім юний, він написав рядки про перший політ людини в космос:
Це тільки початок
І не буде кінця:
Від земної причалу
Відпливають серця...
Вірші надрукували на сторінках газет і журналів, а їх автор увійшов в число 50 переможців конкурсу поезії, в якому взяли участь понад 16 тисяч людей, що жили в різних республіках.
Дитячі враження про красу рідного краю, глибоко запалі в душу хлопчика, поступово стали виражатися у слові, багатому своєю виразністю та образністю. Як виявилося, захоплення поезією, літературою, історією стало його покликанням на все життя. Раїма Фархаді назвав свою першу невелику книжку "Ранкова пісня" (1964). Потім були видані книги "Мурашине метро", "Фантазер", "Сади вітрів", "Фрески Афрасиаба" і багато інших. Твори Раима Фархаді перекладалися на різні мови світу.
Поетичний світ поета відрізняється не тільки багатством і своєрідністю, а й винятковою цілісністю. Про що б не писав поет - про повоєнному дитинстві, про зникнення Аральського моря, про дружбу і кохання - він щирий і великодушний. Поет не тільки описує події та явища, що оточують його, він хоче осягнути їх сокровенну таємницю. За зізнанням поета, вірші - це теж свого роду рослини - рослини розуму і серця, вони дуже музичні і ліричні, пронизані світлом зірок. Поет немов записує їх, почувши від птахів, джерел, гір, трав.
Р. Фархаді не тільки створює свої вірші, він ще й перекладає на російську мову твори А. Навої і своїх сучасників.
|
|
