Юстінас Марцинкявичюс (1930-2011) - литовський поет, прозаїк, драматург.
Народився в селянській родині. Закінчив історико-філологічний факультет Вільнюського університету (1954). Був в КПРС з 1957 року. Був секретарем правління Спілки письменників Литви, потім заступником голови СПЛ.
Брав участь у керівництві Саюдиса. Дійсний член Академії наук Литви. Нагороджений радянськими орденами і орден Вітаутаса Великого, орденами Гедімінаса I і III ступеня, Державної премії Литовської РСР (1957, 1969) премією «Сантарве» («Згоди», Santarves premija, 1994).
Перший збірник віршів «Прошу слова» опублікований в 1955 році. Поема «Двадцята весна» (1956; Державна премія Литовської РСР, 1957), присвячена життю литовської молоді в післявоєнні роки. Повість «Сосна, яка сміялася» (1961, російський переклад 1963) про моральне змужніння молоді пізніше викликала дискусії як можливий пасквіль на прозахідну орієнтацію частини литовської інтелігенції покоління Томаса Венцлови.
Перу Марцинкявичуса належать поема «Кров і попіл» (1960, російський переклад 1964) про фашистські злочини, «Публіцистична поема» (1961, російський переклад 1963), збірки віршів «Руки, ділять хліб» (1963), «Дерев'яні мости» (1966, російський переклад 1970), «Палаючий кущ» (1968) про життя і долю сучасників.
Автор книг для дітей («Швидка допомога», «Війна грибів» та ін).
Драматичні поеми «Донелайтис» (1964), «Стіна» (1965, російський переклад 1968), драми «Міндаугас» (1968; Державна премія Литовської РСР, 1969; російський переклад 1972) та «Собор» (1971) склали тетралогію про історичні долі литовського народу.
В журналах, альманахах, антологіях вірші Марцинкявичюса друкувалися в перекладах на іспанською, італійською, фінською, французькою та іншими мовами. Окремі видання виходили англійською, вірменською, болгарською, угорською, грузинською, киргизькій, латиською, молдавською, німецькою, норвезькою, румунською, сербською, словацькою, узбецькій, українською, чеською, естонською та іншими мовами. На російську мову його вірші та поеми переводили серед інших Роберт Рождественський, Давид Самойлов, Олександр Межирів, Кобрин Юрій, Георгій Єфремов.
Перекладав твори А. С. Пушкіна, Єсеніна С. А., Адама Міцкевича, естонський народний епос «Калевіпоег», карело-фінський народний епос «Калевала» та ін.
7 грудня 2010 року після того, як він впав на сходовій клітці будинку, в якому жив, і отримав черепно-мозкову травму та перелом шийного хребця, Марцинкявичюс перебував у Вільнюській університетської лікарні швидкої допомоги, де і помер 16 лютого 2011 року. |
|
