Віктор Семенович Кудлачев народився 15 січня 1936 в селі Ласуни Могилевської області.
В дитинстві у рідному селі він пізнав прикрості Великої Вітчизняної війни. Ледь Могилевська область була звільнена від окупантів, Віктор, наймолодший з семи дітей сімейства Кудлачевых, пішов у школу, закінчив перший клас з відзнакою. Здавалося, життя налагоджується, але відлуння війни, вибух від залишеної німцями міни - відібрало у нього зір. Довелося їхати в Гродно, де на той час працювала єдина в Білорусі школа для слабозорих і незрячих дітей. У цю школу, він вступив у 1947 році. Майбутній поет вирішив зайнятися музикою, закінчив Гродненське музично-педагогічне училище, грав на баяні. 52 роки працював учителем музики в Гродненській школі слабозорих дітей.
Автор 15 книг, переважно для дітей: "Я росту" (Мінськ, 1981), "Я сам" (Мінськ, "Юнацтва", 1986), "Намалюю місто Гродно" (Гродно, 1993), "Зустріч" (Гродно, 1995), "Їде радість" (Мінськ, "Юнацтва", 1998). Пише пісні для дітей. Вірші Кудлачева перекладені на англійську та білоруська мови.
У 1991 році прийнятий до спілки письменників УРСР. Нагороджений медаллю "Ветеран праці" (1988), Почесними грамотами СП СРСР (1989), Мін. освіти Білорусі (1994). Дипломант республіканського літературного конкурсу, лауреат премії Дубко за досягнення в галузі літератури і мистецтва 2006 року. |
|
