Любов Федорівна Воронкова (1906-1976) - радянська письменниця, журналіст, автор багатьох дитячих книг та історичних романів.
Народилася 30 вересня 1906 р. у Москві. Пізніше її сім'я переселилася в невелику підмосковну село, і цей період життя виявився для письменниці дуже важливим, що впливав на характер її творчості. Там, у селі, у неї виробилася звичка до постійного, терплячому праці. Відкрилася краса російської природи. І вона потяглася до перу, щоб у віршах і прозі висловити свою любов до землі й людям праці.
Вже дорослою вона повернулася в Москву і стала спочатку журналісткою. Багато їздила по країні і писала про життя на селі: їй була близька ця тема.
У 1940 році вийшла її перша книжка «Шурка». Потім з'явилися «Дівчинка з міста», «Сонячний день», «Гуси-лебеді». Ці книги, що стали класикою дитячої літератури, говорять про головне: про любов до Батьківщини, повагу до праці, людської доброти і чуйності. А ще - про подолання себе: людині страшно, але він йде, щоб відвести біду від когось. Звичайно, така людина виросте сильний духом і, коли це необхідно, виявиться здатним на подвиг.
В останні роки Любов Федорівна писала історичні повісті і романи. Для неї самої не був випадковим такий, здавалося б, різкий перехід з сьогоднішнього дня вглиб століть. Її давно вже манили сюжети з давньої історії, улюбленим читанням стали древні письменники.
Дуже довго Любов Федорівна не вирішувалася взятися за свою першу історичну книгу. Вона стояла ніби перед зачиненими дверима, що ведуть у незнайомі світи. Треба було старанно підготуватися до зустрічі з ними. І вона готувалася. Вона вивчила гори історичних матеріалів, цілком поринула в ту епоху, про яку збирався писати. Вона поїхала в Середню Азію. Блукала по вузьких вуличках стародавніх міст Узбекистану, вдивляючись в обличчя людей, і захоплювалася їх красою, гордою поставою.
Так з'явилися дві її книги: «Син Зевса»- про дитинство і юність македонського царя і «В глибині століть» - про його завойовницьких походах і створення держави, що включив в себе землі Європи і Азії.
Вражень від знайомства з Середньою Азією було так багато і вони виявилися такими сильними, що письменниця захотілося розповісти про полюбився краї, і з'явилася маленька книжка «Сад під хмарами» - про життя узбецької дітвори.
У 1976 році вона померла. |
|
