|
Кошеня будить вранці
І говорить: - Вставай!
А то я з голоду помру!
Шепочу я: - Не заважай...
Дай сон хороший додивитися!
Але тут кошеня став ревіти...
Ну, не ревіти, а так - ридати:
- Не хочеш з одним поигра-а-ать...
Так довго він мяучил,
Просив, канючив.
Потім вусами лоскотав,
Але я вперто не вставав.
Втомився мене кошеня чекати:
- Який же ти, засоня!
Куснув мені п'яти і бігти,
А я за ним у погоню.
Кошеня все ж я люблю,
Я просто дуже довго сплю.
А він про це знає,
І встати мені допомагає. |
