Де немає
Ні доріг,
Ні води
І ні їжі,
Пройде
Кілометр він,
І сотню,
І тисячі...
Пройде,
Не ропща
На спеку,
На долю,
Людей і поклажу
Тягнучи на горбу.
А щоб в дорозі не втомитися,
Верблюди звикли мріяти...
Крокує верблюд,
А на небі - ні хмаринки.
Кругом пісок
Та сухі колючки.
Крокує верблюд,
Забуває, мріючи,
І спрагу, спеку,
І пустиню без краю...