|
Одного разу взимку ведмедик прокинувся,
Він почухав ніс, не поспішаючи потягнувся,
Дивиться, а в лісі все виблискує сріблом,
Засипано все білим снігом навкруги.
- Ах, як гарно! - малюк прошепотів, -
Я зроду зими ніколи не бачив.
Хрумтять, лоскочуть ніс мишутке сніжинки,
Блищать на гілках у білому вихорі пушинки.
По лісі наш ведмедик весь день прогуляв,
І до вечора дуже наш малюк втомився.
У свою він барліг тихенько повернувся,
І, солодко позіхнувши, він посміхнувся уві сні,
До самої весни йому снилася сама
Снігова красуня, диво-зима. |
