|
Плакала киця, дивлячись у віконце:
«Будинок під замком, я сумую одна.
Мені б на повітря, ну хоч на трішки,
Ну чому я сумую одна?
Мені б на ґанок, на пару хвилиночок:
Котик гуляє, а я не можу!
Мені б пробігтися до собачки до будочки,
Мені б повалятися в пухнастому снігу.
Шкідливим господарям думати не хочеться,
Що так тоскно мені в порожньому будинку,
Що неможливо сидіти на самоті
Або лежати на дивані порожньому.
Хто б погладив мені шерстку на спиночке,
Добре слово нявкнув у відповідь,
Хто б нагодував і поправив периночку?
Маленькій кішечці дайте пораду». |
