|
Голодний, замерзлий,
По вулиці темної
Йшов вночі дворами
Бездомний кошеня.
Він слабо нявчав,
Співчуття чекав.
Хоч шматочок хліба
Хто йому дав.
Ні імені, ні у нього,
Ні нічлігу,
Не бачив ні сніданку він,
Ні обіду,
Напевно, і вечеря
Йому не бачити.
За що ж він, бідний,
Так повинен страждати?
На вулиці вогкість
І темна ніч,
Ніхто не бажає
Кошеняті допомогти.
А він все йде
У невідому темряву,
Голодний, непотрібний
Зовсім нікому.
Прошу, вас, хлопці,
Кошеня знайдіть,
Його обогрейте,
Його нагодуйте.
За це він буде
У ваших ніг грітися,
На вушко муркотіти,
Про щічку тертися,
Гуляти вранці
І з папірцем гратися.
Ось це і є
Справжнє щастя! |
