|
Не засне ніяк Сергійко,
Він роздивляється лежачи
Тонконогого оленя
На галявині вдалині -
Тонконогого оленя
Високо на стелі.
Він гарний, величавий,
Він стоїть, піднявши рогу,
А навколо темніють трави,
Розляглися луги.
Встав Сергійко на коліна,
Подивився на стелю,
Бачить - тріщинки на стінці,
Здивувався він і ліг.
Сказав на наступний день,
Коли відкрили штори:
- Я знаю, це був олень,
Але він помчав у гори. |
