|
Пес капловухий у пекаря жив.
Двір, комори і будинок сторожував.
Влітку під грушею валявся в тіні,
Ховався в будку в дощові дні.
Навіть сусідам не виляв хвостом,
Рідко погладити себе дозволяв.
Гавкав тривожно на скрип і стук,
Хліба не брав у перехожих з рук.
Пекар в хаті під периною лежить -
Пес під вікном його сон стереже.
Пекар прокинувся, в пекарню йде -
Пес проводжає його до воріт.
Пекар прийшов через вісім годин,
У білій муці від чобіт до вусів,-
Пес на порозі, господарю радий.
«Що за собака!» - кругом говорять.
Тільки одного разу був вихідний день,
Пекар, хитаючись, повернувся додому.
Пес на ґанку йому руку лизнув -
Пекар його чоботом відштовхнув.
Пес ворухнув добродушно хвостом -
Пекар на пса замахнувся шостому,
Пекар пляшкою в нього запустив.
Цього пекарю пес не пробачив...
Пекар в пекарні стоїть біля печі,
Пісні співає і пече калачі
І, над котлом піднімаючи лоток,
Сипле бублики в крутий окріп.
В будинку у пекаря шарять в кутах,
Злодії посуд виносять у вузлах
І кажуть: - Пощастило в цей раз!
Що за собака? Не гавкає на нас... |
