|
Я знайшла в саду кошеня.
Він нявчав тонко-тонко,
Він нявчав і тремтів.
Може бути, його побили,
Або в хату пустити забули,
Чи сам він утік?
День з ранку стояв непогожий,
Калюжі сірі скрізь...
Так і бути, звірятко нещасний,
Допоможу твоїй біді!
Я взяла його додому,
Нагодувала досхочу...
Скоро став мій кошеня
Чудово просто!
Шерсть - як оксамит,
Хвіст трубою...
До чого ж гарний собою! |
