|
Жили в зоопарку
Два веселих поні.
З червоними вуздечками,
В золотий попоне
Бігали по колу
Поні день деньской
І дітей катали
У візку
Блакитний.
Але як то мама поні
Сказала татові поні:
- Пора б нам з тобою
Трохи відпочити.
Прикро виходить -
Все життя
На нас
Катаються -
От би нам
Покататися
Самим коли небудь!
І ось сидить у вагоні
Родина сірих поні.
Вагончик-чик гойдається,
Відпочинок
Починається,
Мама перед дзеркалом
Розчісує чубок,
Син з батьком
На верхню
Удвох залізли полку.
Вони читають книжки,
Вони у вікно дивляться.
І мама з татом ради,
І син, звичайно, радий.
Але раптом підходить поїзд
На якійсь зупинці,
І відразу тато поні
Виходить у коридор.
- Зі мною ходити не треба,
Куплю я мармеладу,
Вівсяного печива,
А також помідор.
Півгодини проходить -
Тато не приходить.
Що робити?
Що ж робити?!
Де бідний тато поні?
Адже поїзд, поїзд, поїзд
Відправиться ось-ось!
І тут вбігає тато.
Але чим він такий задоволений?
Зовсім порожню сумку
З собою він несе.
Він каже: - Вибачте,
Я дуже затримався!
Але адже там були діти...
І я не втримався,
Я їх на спину посадив,
Hy, і трошки проїхав...
І знову мчить поїзд,
І поні відпочивають,
П'ють чай, дивляться в віконце,
Від радості зітхають...
Стоп. Знову зупинка.
Постає татусь поні.
І мама теж поні
Негайно встає.
Беруть вони дві сумки.
- Ми купимо помідорів,
Вівсяного печива
І сливовий компот.
Залишився поні-крихта
І став дивитися у вікно.
Він дивиться -
На пероні
Повним-повнісінько людей.
І раптом він бачить -
Мама,
А поруч тато поні
Катають на пероні
Маленьких дітей!
І вигляд y них задоволений!
І вигляд y них щасливий!
Навколо поспішає, сміється.
Штовхається народ.
...А поруч в магазині,
У великій-великій вітрині
Печиво,
Помідори,
І сливовий компот. |
