|
Йшов Слоненя
По березі моря,
На далекий кораблик дивився.
Йшов Слоненя
По березі моря,
Самотню пісеньку співав:
- Ось йду я
По березі моря,
Бачу білий кораблик далеко.
Ось йду я
По березі моря,
Ну, а значить, по краю землі.
Що ж робити, друзі,
Що ж робити?
Я-то знаю, де я перебуваю.
І втомився я
З краєчку бігати,
І піти звідси я боюся.
Раптом причалить
Кораблик далекий,
Раптом зважиться
Слоненя покликати,
Раптом і він там
Такий самотній,
Що не знає і як передати...
І Слоненя роздягнувся, роззувся,
Скинув капелюха на пісок.
І Слоненя роздягнувся, роззувся,
Оглянув наостанок мисок.
Розбігся
І - врізався в море,
І поплив, як кораблик, сурмлячи.
Весь, як є,
Сірий-сірий від горя,
Всіма лапами дружно гребучи.
Вітер хвилі
Підняв для острашки,
Плив Слоненя, тому не дивився.
Морщив чоло,
Щурил сірі очі,
І тихенько для хоробрості співав:
- Мій кораблик
Слоненя помітив,
Мій кораблик
Підняв вітрила,
Мій кораблик
Несеться назустріч,
Чую-чую
Команд голоси...
Але кораблик
Не наближався,
А Слоненя все плив і сурмив...
А кораблик
Не віддалявся,
Але далеким був.
І Слоненя раптом зрозумів: не просто
Бути корабликом у море порожньому.
- Нічого, - бурмотів, - буде острів,
Якщо ляжу я догори животом.
«Буду островом, -
Думав Слоненя. -
І кораблик причалить до мене.
Шкода, що немає
Зі мною мавпочок
Ось пострибали б на Слоні!..»
Плив Слоненя,
І птах сиділа
На широкій його голові.
Пташка співала,
І море дзвеніло,
Як коники в м'якій траві...
Але кораблик
Не наближався,
А Слоненя все плив і сурмив...
А кораблик
Не віддалявся,
Але далеким був.
І Слоненя,
Нерея від горя,
Збагнув раптом:
Далеко до землі,
До землі тепер стільки ж моря,
Скільки є його в блакитний дали.
І на цьому безкрайньому просторі,
Білосніжних не рухаючи крил,
Самою легкою птицею в світі
Той кораблик по хвилях ковзав.
І тоді
З останніх сил -
У Слоненяти вже не було сил -
Сірий, маленький, тупий Слоненя
Все ж до кораблик тихо поплив.
- Ти, кораблик, - шепотів, -
Мій кораблик,
У чорній ночі, на краєчку дня,
- Ти, кораблик, - шепотів, -
Мій кораблик,
Як ти будеш тепер без мене?
Так хотілося, - шепотів, - на просторі,
Нікого - ні поблизу, ні віддалік:
Ти - по самому краєчку моря,
Я - по самому краю землі.
|
