|
Бабуля! Мила моя,
Ти моєї мами мама.
Я так сумую без тебе,
Покликом самої улюбленої!
Три роки жили ми з тобою.
(Так в житті вийшло...)
Працював багато тато мій,
А матуся вчилася.
Зараз великий я - мені шість років,
А раніше - була дитина...
І думав, краще казки немає,
Чим казка "Мамонтеня".
Бувало часто перед сном,
Як нічка наступала,
Тихенько, хрипким шепітком
Ти мені її читала.
І з Мамонтенком я страждав,
Рятуючись від негоди,
І маму разом з ним шукав,
І спалахував від щастя!
Потім спокійно засинав,
Закривши стомлено очі.
Але за руку тебе тримав,
Як Мамонтеня у казці. |
