|
Коли душі - вільної птиці,
Набридне по небу носитися,
Коли вона знову вирішить
В життя на Землі знову пограти,
І відточити граніт науки,
Їй даний Богом - не для нудьги,
А для звершень всяких благ,
Тоді вона підвісить прапор -
Один - на розумному,з зухвалою силою,
Інший - на ніжною і красивою.
І пошептавшися з Творцем,
Ті двоє стануть - мати з батьком.
І ось, являючи собою диво,
Приходимо Ми з нізвідки,
Приходимо в новий,дивний світ,
І в нашу честь дають тут бенкет!
Поки в ньому сенс не розуміючи,
І відкриваючи на весь рот,
Їй лише одного ми довіряємо,
ВОНА знає лише до нас підхід.
ВОНА - одна, не переплутати
Її ні з ким з тисяч осіб,
Вона любов'ю нас укутати
Завжди прагне без меж...
Вона - про ніжність і захист,
Вона - броня від усіх негод,
Вона - та пісня, молитва,
Вона нам, як другий Господь..
Ми говоримо вперше - МАМА.
Ми чекаємо її, хоч старий, хоч малий.
Вона - олицетворенье Храму,
В який діти всі поспішають.
Одна ТИ любиш нескінченно,
Одна ТИ пробачаєш все:
Капризи, зухвалості, безтурботність,
Який би не був - все ж свій!..
Ніжніше шовку твої руки,
Твій голос ласкаво кличе,
Благословіння при розлуці,
Нам сил і сміливості дає.
Моя рідна, моя мамо,
Твоїх дарів не перелічити,
І щаслива ти, знаю, мамо,
Коли у нас то щастя є.
Ти - ангел мій, ти-мій охоронець.
І в цьому житті крізь року
Моїх душевних ран цілитель,
Жива ти, моя вода!
Прости моє непониманье,
Прости абсурдності витівок,
Прости мене за невниманье
За біль розлук в десятки днів.
Дякую Тобі! І Бога
Прошу я тільки про одне:
Нехай твою довгу Дорогу,
Стелить СВІТЛА сріблом.
Прийми і ти благословення,
Рідного чада. Назавжди
І в сотні життів, і в мгновеньи
Хай береже тебе рука Творця!
|
