|
Що в серці нашому найсвятіше?
Навряд чи треба думати й гадати.
Є в світі слово найпростіше
І саме піднесене - Мати!
Так чому ж велике слово це,
Нехай не сьогодні, а давним-давно,
Але в перший раз було ким-то, десь
У блюзнірську лайку звернено?
Той пращур був і темний, і поганий
І навряд чи навіть відав, що творив,
Коли одного разу взяв прибивши
Рідне слово до площинної лайки.
І пішло, не осіло пилом,
А піднялося, як темна річка.
Знайшлися інші. Взяли, підхопили
І понесли крізь роки і віки...
Нехай іноді комусь дуже хочеться
Хльоснути ворога словами, як батогом,
І різкість на мову не тільки проситься,
А в гніві і частенько вимовляється,
Але тільки мати тут все-таки при чому?
Нехай життя складне, нехай часом сувора.
І все ж важко просто зрозуміти,
Що слово «мат» йде від слова «мати»,
Сквернейшее - від самого святого!
Невже справді за свою любов,
За те, що народила нас і ростила,
Мати кращого вже не заслужила,
Чим цей шлейф з непристойних слів?!
Ну як дозволити, щоб рік за роком
Так оскорблялось полум'я їхніх сердець?!
І лихословом усілякого роду
Пора сказати суворо нарешті:
Бранитесь або сваріться як хочете,
Але не втрачайте звання людей:
Не чіпайте, не смійте, не бруднити
Ні імені, ні честі матерів!
1970 р. |
