|
Ти жива ще, моя старенька?
Живий і я. Привіт тобі, привіт!
Нехай струмує над твоєю хатинкою
Той вечірній несказанний світло.
Пишуть мені, що ти, тая тривогу,
Засумувала шибко про мене,
Що ти часто ходиш на дорогу
В старомодному ветхому шушуне.
І тобі в синьому вечірньому мороці
Часто бачиться одне і те ж:
Ніби хтось мені в шинкарської бійці
Садонув під серце фінський ніж.
Нічого, рідна! Заспокойся.
Це тільки тяжка бредь.
Не такий вже гіркий я пияк,
Щоб, тебе не бачачи, померти.
Я як і раніше такий же ніжний
І мрію тільки про те,
Щоб швидше від туги бунтівної
Вернуться в низенький наш будинок.
Я повернуся, коли розкине гілки
По-весняному наш білий сад.
Тільки ти мене на світанку
Не буди, як вісім років тому.
Не буди того, що отмечталось,
Не хвилюй того, що не збулося,-
Занадто ранню втрату і втому
Випробувати мені в житті довелося.
І молитися не вчи мене. Не треба!
До старого повернення більше немає.
Ти одна мені допомогу і відрада,
Ти одна мені несказанний світло.
Так забудь же про свою тривогу,
Не сумуй так шпарко про мене.
Не ходи так часто на дорогу
В старомодному ветхому шушуне.
|
