|
Лагідно осявала кімнату лампада;
Мати над колискою, нахилившись, стояла.
А в саду сердито вила буря зла,
Над вікном дерева темні хитаючи.
Дощ шумів, гуркіт слышалися грому;
І гримів, здавалося, він над дахом будинку.
На крихітку сина ніжно матір дивилася,
Колиска хитаючи, тихо пісню співала:
«Ах, вгамуйся ти, буря; не галасуйте, їли!
Мій малюк тихо дрімає в колисці!
Ти, гроза Господнього, не буди дитяти!
Пронесіться, хмари чорні сторонкою».
Спи, дитя, спокійно... Ось гроза вщухає,
Матері молитва твій сон охороняє.
Завтра, як прокинешся і відкриєш очі,
Знову зустрінеш сонце, і любов, і ласку. |
