|
Прокинувся Федір вранці-рано
І мало не гепнувся з дивана:
Вчора розкидані танки,
Машинки, коні і тачанки
Побудувалися. І стоять у ряд
Урочисто, як на парад!
"Ось це так!" - подумав він, -
"Бути може, це сниться сон?"
Але в кімнату заходить мама
І, посміхаючись, каже:
"Вставай, захисник, вмивайся,
На кухні чай вже кипить".
І згадав Федір, це - свято
І сьогодні він - головний в ньому.
Сьогодні Федько - не пустун,
Він слухає маму у всьому,
Сестричку у дворі рятує...
А мама про себе мріє:
Нехай кожен день буває!
|
